Учителька торгує на базарі.
А молодик в інспекторській лівреї
Прискіпливо перевіряє в неї
Тоненький зошит з обліком товарів.
Вона туди слухняно записала
Усе, що тут силкується продати.
…А перед тим, як вивели за штати,
Було у неї зошитів чимало.
Вона у них виводила до ночі
І літери, і цифри для малечі…
Чомусь нікому не підходять речі,
І тихий відчай виїдає очі.
Стоїть у цій товарній галереї,
Бо вся надія – у скупім наварі.
Учителька торгує на базарі.
Мужі державні, щось купіть у неї!
Найкращий учитель для дитини той, хто духовно, спілкуючись із нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає могутнім знаряддям впливу на молоду людину, що формується”, – писав В.О.Сухомлинський.
**********
Життя у нас – це школа й дім.
Учитель крутиться між цим.
Як білка в колесі біжить.
І не спиняється й на мить.
Але не меншає проблем,
Ані вночі, нв ясним днем.
Проблеми школи – в дім біжать
І хочуть місце в там зайнять.
А час, як той пісок спливає…
Що буде далі? Хто вгадає?
***********
Сільська інтелігенція
Іще б поспать, а вже мов по інерції,
Ледь світ – і у грядки пора.
Учительки – сільська інтелігенція,
Еліта українського села.
Поки до школи – все у вас попоране:
І в хаті, і надворі, і в хліві.
Мадонни і рабині дипломовані –
Закручені життям учителі.
Рядками буряки, рядками твори…
Між вічним і розумним – мозолі: То вичистити гній із-під корови, То кропиви нарвати для свині.
Без вас Маямі і курорти Греції
Рахують кожен долар, кожен цент.
І хто повірить – цвіт інтелігенції
Не має грошей з’їздить у райцентр!
Між партами і бур’янами в полі
Відверта доля вперто хрест несе.
к вчительки нема коли у школі –
То, значить, вона череду пасе.
А уночі як сплять всі найрідніші
І тиша в небі зорі стереже,
Вона сама собі читає вірші
І плаче, бо болить чогось чуже.
Колишні учні вже давно при владі
Десь по столицях, в кріслах, при чинах.
І раді вчителі, відверто раді,
Що діти мають долю і свій шлях.
І вірять назрадливим своїм серцем
У житній хліб, у правду, у добро.
Забута усіма інтелігенція,
Без тебе все ж немислиме село.
Наталя Баклай
No comments